Недвижимость в Крыму.

Мій Шевченко (твір-роздум про Т.Г. Шевченко)

Posted on: Февраль 11, 2012

 

«Кохайтеся, чорнобривії та не з москалями…» так розпочинається одна з поем Т.Г. Шевченка. А умене одразу постає питання: чому в твоїй творчості, Тарасе, червоною ниткою проходить відверта зневага до «москальщини», «москалів», «ляхів» та «панів»? А чи не тебе, Тарасе, саме ті «москальські пани» викупили з кріпацтва? А чи не тебе вважали своїм другом «паничі»та підтримували тебе у скрутний час? А що зробив ти для своїх рідних та земляків після отриманої свободи, кого врятував? «У наймах, сестри, помрете!» констатовано в одному з твоїх творів. От так то – лише співчуття до рідних, жодного натяку на дію, на спроби допомогти рідним людям.

         Яка б доля чекала на тебе, Тарас, якщо б не зустрілися на твоєму життєвому шляху ті самі «москалі»? Маю припущення, що до кінця днів своїх розмальовував би ти кімнати та фіранки в панських маєтках, у кращому випадку – сільські церкви.

         Твій нездоланний дух націоналізму відстежується у всій творчості. Але ж ми – українці – люди щирої, відкритої душі. І з метою піднесення рідної нації не можна зневажати іншу. Тим більше, якщо представники саме цієї нації надали тобі свободу, освіту, підтримку.

         Я добре пам’ятаю, що вдома у моєї бабусі було лише2 книжки: дореволюційного видання Еванглія та твій «Кобзар», який вголос любила читати моя бабуня. І ще тоді, в дитинстві ( як доречі і зараз) я не могла збагнути чому у тебе так мало світлих, ліричних творів, чому в них так багато сірості, сліз, нужденності, крові,біди, страждань та злиднів? Бабуся моя, читаючи, час від часу плакала. І мені моторошно ставало на душі від її сліз та похмурих, суворих історій, заримованих у поемах.

         А ще у моїх дитячих спогадах є і такий сюжет: під час перебування на канікулах у бабусі,кожен день ми з сестрою писали диктанти і оскільки інших книжок у домі не було, бабуня надиктовувала нам віршовані тексти з «Кобзаря». Ми слухняно писали, роблячи безліч помилок, і одночасно мріяли скоріш вибігти на вулицю до друзів.

         З дитячих років промайнуло багато часу, чимало що сталося с тих пір, залишила цей світ моя бабуся, загубився десь її старенький зачитаний «Кобзар», а я так і не змогла сприйнятита полюбити поезію Т. Шевченка (якщо відверто окрім вірша «Садок вишневий коло хати…»).

         Як на мене Шевченко – унікальна та в одночас суперечна особистість. Бо з іншого боку, я пишаюсь тобою Тарас, за твій нескорений дух, за сміливі думки та слова. За твої часів, твоя творчість була героїзмом! Ти дійсно один з

символів України, видатна особистість. Твої мрії про незалежність України, туга за козачими часами були радикальними та вкрай опозиційними. А думки («думи») твої свободними та непідкореними. Твої надбання важко переоцінити…

         Але мені особисто, шановний Тарас Григорович, більш за все подобається не твоє літературне надбання, а художній спадок. Безперечно, твої картини, багато малюнків та гравюр виконані майстерно. Талановито передані емоції персонажів,герої картин настільки вражаючи, що здається, за мить після того як я починаю вдивлятись на репродукції полотен починають розказувати свої нескінченні історії, теревенити між собою, базікати та пліткувати, не зважаючи на моєздивування…Їх неспішні безкінечні розповіді зачаровують мене, заставляють задуматися і я ловлю себе на думці, що можу перетнути тонку грань психічного розладу…. А гра світла і тіні на твоїх полотнах просто вражає та підкорює мене. Вдивляюсь я  ввогонь свічі на одній з твоїх картин, той вогонь, виблискує, мерехтить від вітерця -начеб заграє до мене , і тіні на стінах починають рухатись… Персонажі оживають і стають реальними… Ось такі враження виникають у мене, колия дивлюсь на твої картини. Та грішним ділом думаю, що краще б ти, Тарасе, частіше брав у руки пензель та фарби, а перо та чорнильницю використовував лише для написання листів…

         Ось таким суперечливим виглядається мені Тарас Григорович Шевченко, мій Шевченко!

P.S.Прости мене, Тарасе, за мої суб’єктивні погляди, мої категоричні слова, а можливо і колючі питання. За те, що ставлячи їх я так і не отримаю від тебе відповідей. За те,що ти не можеш посперечатися зі мною, довести мені нікчемність моїх роздумів. За те, що мої погляди залишаться непорушними.

About these ads

Комментариев: 6 to "Мій Шевченко (твір-роздум про Т.Г. Шевченко)"

Дійсно, Т. Шевченко у кожного свій. Але не розумію, як можна не любити його творчість. Він видатна особистість, я просто обожнюю поєми Шевченка, доречі, вони і сьогодні досить сучасні. Я читаю його вірши, і «проводжу паралелі» в сучасній дійсності. Він як пророк, передбачив багато, що відбувається зараз. Т.Г. Шевченко для мене герой, символ України. Він патріот своєї держави. Якщо б наши політики стали би перейматися долею України так же як і Т.Шевченко, то усі проблеми нашої держави були б вирішені, І вона стала самою богатою, квітучою, розвинутою…
Нажаль таких особистостей як Т.Г. Шевченко не було і не буде!

твір невідредактований, та написаний досить у розмовній формі!
Такі люди, як Шевченко були і будуть, ми просто не помічаємо творчості інших людей, талановитих!!! Наш народ пав духом і невзмозі відвестися, і саме до нашого народу звертається і звертався Шевченко!

У автора достаточно интересный взгляд на такую личность как Шевченко Т.Г. Написано живо и красиво. Ничего надуманного, все из жизни, из личного опыта. Меня тронуло. Автор передал свое ЛИЧНОЕ отношение, свой взгляд на жизнь поэта и его творчество. Ничего подобного , к сожалению, мне до сих пор не попадалось. Для меня Шевченко Т.Г. до последнего времени был символом Украины. Прочитав данное творение, сначала оторопел (других слов не подберу), мое устоявшееся мнение вкорне перевернулось.
В общем лично меня это сочинение заставило задуматься, переосмыслить многое, я другими глазами увидел Т.Г. Шевченко. Т. Шевченко — это не икона, и молиться на него не надо. Нужно самому уметь объективно оценивать ситуацию, личность, творчество, а не следовать кем-то надуманным стереотипам. Рассказав о своих чувствах, показав широкой публике эту статью, автор в какой-то степени проявил смелость.
Браво автору!!!

Дуже цікаво. Прочитала із задоволенням. Мені дуже сподобалось.
Стиль, в якому авторка написала твір-роздум про своє сприйняття Т. Шевченка та його творчості мені імпонує. Звертає увагу, що твір написаний з душею, без фальщі .
Я дуже люблю Т. Шевченка, та одночас розумію, що він був живою людиною, не позбавленою людських слабкостей (а хто з нас без гріха?). Але на мій погляд його творчі здобутки переважують його людську недосконалість. Отже, до Шевченка можна відноситися по різному. У кожного свій Т. Шевченко: хтось, любить його, хтось не любить, хтось сприймає його нейтрально, а я хочу сказати: нехай хтось із сучасних співвітчизників досягне таких висот, які досяг Шевченко Т.Г.!

Полностью согласен с автором. И считаю, что лучше умереть стоя, чем жить на коленях! Сестру надо было выкупать, а не бухать с «москалями» в Питере.

жах! Таких ганьбливих слів я ще не читала. Твір написано гарно, але зміст суперечить реальності.

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s

Февраль 2012
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Дек   Мар »
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
272829  

Давйте знакомиться

  • Рубрик нет

Статистика

  • 31,434 hits

RSS Новости с курортов

  • Произошла ошибка; возможно, лента недоступна. Повторите попытку позже.

RSS Частные объявления

  • Произошла ошибка; возможно, лента недоступна. Повторите попытку позже.
Отслеживать

Get every new post delivered to your Inbox.

%d bloggers like this: